Хвороба Лайма: причини ти симптоми захворювання
Хвороба Лайма (кліщовий іксодовий бореліоз, лайм-бореліоз) - трансмісивне, природно-вогнищеве захворювання, яке характеризується ураженням шкіри, нервової системи, серця, нерідко приймає хронічний, рецидивний перебіг.
Збудниками захворювання є декілька видів патогенних для людини мікроорганізмів – борелій. Природні хазяї борелій у природі - тварини (практично всі ссавці) і птахи. Вони є годувальниками іксодових кліщів - переносників борелій. У природних вогнищах циркуляція збудника відбувається таким чином: кліщі - дикі тварини, птахи - кліщі. Часто до епідеміологічного ланцюжка залучаються домашні тварини а також гедзі.
Людина заражається у вогнищах хвороби Лайма. Передача інфекції здійснюється при укусі кліща, а також при попаданні випорожнень кліща на шкіру, з наступним їх втиранням при розчісуваннях (контамінація). У разі розриву кліща, при неправильному його видаленні, збудник може потрапити в рану. Укуси кліщів можливі також у межах міста, при знятті кліщів з тварин. Можливе зараження при вживанні сирого козиного або коров'ячого молока інфікованих тварин.
Інкубаційний період (період з моменту зараження збудником до появи перших клінічних ознак) триває від 2 до 30 днів, у середньому 14 днів. Клінічну картину хвороби Лайма умовно можна розділити на 3 періоди.
Перший період триває, в середньому, 7 днів; для нього характерні симптоми інфекційного захворювання з проявами ураження шкіри. Відмічається синдром інтоксикації: головний біль, озноб, нудота, температура від субфебрильної до 40?, болі в м'язах і суглобах, виражена слабкість, швидка стомлюваність, сонливість.
Еритема на місці укусу кліща - основна клінічна ознака хвороби Лайма. На місці присмоктування кліща з'являється червона пляма. Почервоніння поступово збільшується по периферії, досягаючи розмірів 1-10 см, іноді до 60 см і більше, з'являється синюшний відтінок. Еритема зазвичай гаряча на дотик, болюча, часто супроводжується свербінням, форма її округла або овальна, рідше - неправильна. Зовнішня межа ураженої шкіри, як правило, не височіє над рівнем здорової, яскравіша, із фестончастим краєм. Нерідко в центрі шкіра світліша, що надає еритемі кільцеподібну форму, та часто вона має вид гомогенної плями.
Еритема може зберігатись тривалий час (місяці), іноді зникає без лікування через 2-3 тижні, в окремих випадках швидше (через 2-3 дні). На фоні лікування вона швидко зменшується і до 7-10-го дня повністю зникає безслідно або залишаючи після себе пігментацію і лущення. На місці укусу кліща залишається скориночка або рубець. У деяких хворих і на інших ділянках шкіри виникають почервоніння.
Еритема може перебігати без гарячки і без інтоксикації та бути єдиним симптомом захворювання. Слід зазначити, що первинна алергічна реакція шкіри на укус кліща не має нічого спільного з кліщовим бореліозом, вона зникає через 1-2 дні після видалення кліща. Водночас, захворювання може перебігати без еритеми, але з гарячкою, інтоксикацією, що дуже затрудняє клінічну діагностику. У таких випадках підтвердження діагнозу можливе лише за допомогою лабораторних методів дослідження.
Якщо захворювання не лікувати, розвивається другий період, який характеризується виникненням ускладнень з боку нервової системи, серця, що розвиваються на 2-4-му тижні хвороби. Незначні симптоми ураження мозкових оболонок можуть з'являтись рано, коли ще зберігається еритема, а виражена неврологічна симптоматика частіше спостерігається через декілька тижнів від початку хвороби, коли еритема - маркер кліщового бореліозу вже зникла. Це може бути серозний менінгіт, що супроводжується головним болем різної інтенсивності, нудотою, блювотою, світлобоязню, болем очних яблук, ригідністю (обмеженням чи неможливістю пасивного або активного згинання голови, що робить неможливим наближення підборіддя хворого до груднини) потиличних м'язів.
В однієї третини хворих виявляють помірні симптоми енцефаліту у вигляді порушення сну, зниження уваги, розладу пам'яті, підвищеної збудливості, емоційних розладів та ін. Ураження периферичних нервів проявляється корінцевими розладами чутливості в шийному, грудному, поперековому відділах хребта. Хворі скаржаться на болі, оніміння, коліки, відчуття повзання мурашок та інше.
Неврологічні порушення зазвичай повністю зникають через 1 місяць, але можуть повторюватись та набувати хронічного перебігу. Ураження нервової системи може бути єдиним проявом хвороби Лайма, коли загальноінфекційний синдром та еритема відсутні. У цьому ж періоді, на 5-му тижні, приблизно у 8% хворих виникають серцеві порушення: болі, неприємні відчуття в області серця, перебої серцевих скорочень. Може розвиватись міокардит, перикардит.
Впродовж всього другого періоду зберігаються слабкість, мігруючі болі в кістках, м'язах, суглобах.
Третій період характеризується ураженням суглобів. Він починається приблизно через 2 місяці від початку хвороби, іноді через 2 роки. Зазвичай уражаються великі суглоби, особливо колінні, нерідко з односторонньою локалізацією. У деяких випадках розвивається симетричний поліартрит. Артрити, як правило, рецидивують(повторюються) протягом декількох років та набувають хронічного перебігу з деструкцією(знищенням) кісток і хрящів.
У пізньому періоді захворювання наявність збудника в організмі хворого приводить до хронічного перебігу хвороби Лайма. Хронічна хвороба Лайма перебігає з чергуванням ремісій (тимчасове поліпшення стану хворого, яке проявляється в уповільненні або припиненні прогресування хвороби) та рецидивів, іноді набуває безперервно рецидивуючого характеру. Затяжний та хронічний перебіг захворювання іноді приводить до часткової або повної втрати працездатності.
Поділ на стадії є умовним і клінічні прояви всіх періодів хвороби в кожного хворого не обов’язкові. В одних випадках може бути відсутньою перша стадія, в інших - друга або третя. Іноді хвороба проявляється тільки в хронічній стадії.
Рання діагностика основується на клініко-епідеміологічних даних. При наявності у хворого типової кільцевидної еритеми діагноз реєструють навіть при відсутності лабораторного підтвердження і даних про укус кліща.
Лікування хвороби Лайма проводиться в інфекційній лікарні, де перш за все проводиться терапія, спрямована на знищення борелій. Без такого лікування хвороба прогресує, переходить у хронічний перебіг, Захворюваність має яскраво виражену сезонність. Перший та основний підйом захворювань припадає на квітень – липень (пік у червні), другий підйом у жовтні.
Профілактика хвороби Лайма полягає в дотриманні заходів індивідуального захисту від нападу кліщів; заходи специфічної профілактики не розроблені. Велике значення для профілактики зараження має правильне видалення кліща. Кліща, що присмоктався до шкіри, на 30-60 хвилин накривають ватою, змоченою будь-якою олією (соняшниковою, оливковою, вазеліном). Потім пінцетом захвачують голову кліща біля краю хоботка та видаляють його із шкіри обережними коливальними або обертальними рухами, не допускаючи його розриву. Пошкоджену шкіру обробляють 3% перекисом водню і настоянкою йоду.
При укусі кліщем слід щонайшвидше звернутися до лікаря-інфекціоніста. У зв'язку з відсутністю заходів специфічної профілактики особливе значення має виявлення хворих за ранніми клінічними ознаками та обов'язкова антибіотикотерапія за раціональною схемою, що дозволяє уникати важких пізніх ускладнень.
